Словник української мови (1927)/горниця

by Борис Грінченко

◀ горнило

Словник української мови Борис Грінченко Г горниця

горно ▶

Київ: Горно, 1927

Го́рниця, ці, ж. = Гірниця. Ном. № 10280. *А йдіть-но, дядьки, вас у горниці кличуть. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. *Наша горниця з богом не спориться: як на дворі тепло, то й у нас не холодно. Киев. у. Ефр. Ум. Го́рничка.