Словник української мови (1927)/дружкувати

by Борис Грінченко

◀ дружко

Словник української мови Борис Грінченко Д дружкувати

дружній ▶

Київ: Горно, 1927

Дружкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дружко́м или дру́жкою на свадьбе. Грин. III. 437. Алв. 64, 96. Було б тобі, дружку, не дружкувати, було б тобі свині пасти. Грин. III. 457. Чи ти вже дружкувала коли? Полт.