Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/завихрити

Матеріал з Вікіджерел

Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шум. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.