Словник української мови (1927)/закінчати
| ◀ закінчання | Словник української мови З закінчати |
закінчатися ▶ |
|
Закінча́ти и закінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.