Словник української мови (1927)/знавати
| ◀ знабочитися | Словник української мови З знавати |
знавець ▶ |
|
Знава́тигл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхах себе не знавали. Макс. (1834), 15.
| ◀ знабочитися | Словник української мови Борис Грінченко З знавати |
знавець ▶ |
|
Словник української мови — З
знавати
Борис Грінченко
1927
Знава́тигл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхах себе не знавали. Макс. (1834), 15.