Словник української мови (1927)/зужмом

by Борис Грінченко

◀ зужиткувати

Словник української мови Борис Грінченко З зужмом

зужувати ▶

Київ: Горно, 1927

Зу́жмом, нар. = Жу́жмом. Коло її хустина зужмом лежить. Подольск. г. Поночі крало та зужмом усе в коморі й забрало. Черк. у. Нащо отак зужмом несеш вірьовку? Черк. у.