Словник української мови (1927)/капиця

by Борис Грінченко

◀ капитанський

Словник української мови Борис Грінченко К капиця

капище ▶

Київ: Горно, 1927

Ка́пиця, ці, ж. 1) = Ка́пець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) Кожаная связь, прикрепляющая в цепе бич к ціпи́лну. 3) Мн. Гребень крыши на избе. Вх. Зн. 24. 4) Бранное слово.