Словник української мови (1927)/карбованець
| ◀ карбіж | Словник української мови К карбованець |
карбований ▶ |
|
Карбо́ванець, нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затем всякий. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. Карбо́ванчик. Ми що-разу де карбованчика заробимо або позичимо, то й одішлемо. Г. Барв. 499. Нехай протрусить батькові карбованчики. Кв. II. 139.