Словник української мови (1927)/комін

by Борис Грінченко

◀ комишуватий

Словник української мови Борис Грінченко К комін

комір ▶

Київ: Горно, 1927

Ко́мін, на, м. = Ко́мин. З верху криші по ріжках шпилі, а наверх коміна вертиться по вітру залізний півень. К. ЧР. 209. Ум. Коміно́к, коміно́чок. Щоб ліжко там було і коміночок, і огонь щоб горів. Рудч. Ск.