Словник української мови (1927)/корівка

by Борис Грінченко

◀ коричуватий

Словник української мови Борис Грінченко К корівка

корівне ▶

Київ: Горно, 1927

Корі́вка, ки, ж. 1) Ум. от коро́ва. Покидали й хати, і маленьких діток, і поросяток, і птицю, і корівок. Кв. II. 85. 2) Самка жука носорога (oryctes). Мнж. 183.