Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/коток

Матеріал з Вікіджерел

Кото́к, тка, м. 1) Ум. от кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Мет. 3. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. Мил. 44. 2) Колыбельная песня. Над колискою котка виспівувати. К. Гр. Кв. XXIV. Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Г. Барв. 442. *3) Ласкательное название для ребенка. А що, котку, скажеш? С. Пальчик Звен. у. Ефр. 4) Каток *(сельско-хоз. орудие). Пир. у., Конон. 5) Деревянный цилиндр, подкладываемый под ухват, чтобы легче было вынимать из печи горшки. 6) = Котю́чка. КС. 1891. V. 207. 7) См. Котки́. Ум. Кото́чок. Ой був собі коточок, украв собі клубочок. Мет. Колише в запічку маленького внучка, виспівуючи коточка. Левиц. I. 24.