Словник української мови (1937)/бахур

by Борис Грінченко

◀ бахтати

Словник української мови Борис Грінченко Б бахур

бахурка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́хур, ра м. 1) Волокита, ловелас, развратник. Котл. Ен. I. 36. Квартал був цілий волоцюг, моргух, мандрьох, ярижниць, п'яниць і бахурів на цілий плуг. Котл. Ен. 2) = Байстрюк. Шух. I. 32. 3) Мальчуган, ребенок. Желех.