Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безприпорий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безприпорий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безприпо́рий, а, е. О воле: не имеющий возвышения в конце шеи, на которое упирается ярмо. См. Припір. Безприпорий віл. Волч. у.