Словник української мови (1937)/безпричальний
Зовнішній вигляд
◀ безприхильний | Словник української мови Б безпричальний |
безпричасний ▶ |
|
Безприча́льний, а, е. Бесприютный, одинокий. Отак живу я сама безпричальна — ні роду, ні чоловіка. Павлогр. у.