Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безпричасний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безпричасний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безприча́сний, а, е. Безучастный, холодный. На дух, мару вона походила з своїм поглядом безпричасним. МВ. II. 199.