Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безпробудний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безпробудний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безпробу́дний, а, е. Непробудный. Опочивав сном тихим, безпробудним. К. Іов. 8.