Словник української мови (1937)/братчик
| ◀ братуха | Словник української мови Б братчик |
браха ▶ |
|
Бра́тчик, ка, м. 1) Брат. Братчику мій любий, вечеряй ти з нами. Федьк. I. 13. Було там багато нашого братчика. 2) Член братства (церковного и пр.) Чуб. III. 28. О. 1861. XI. Св. 68. О. 1862. IX. 47. 3) Член Січі. Понаходило таки чимало братчиків-січовиків. Стор. МПр. 60. 4) Мн. Раст. Melampyrum nemorosum. Вх. Пч. II. 33. См. Братік, братко, брат. 5) Бра́тчик і сестри́чка. Раст. Viola tricolor. Вх. Пч. II. 37.