Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бундючно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бундючно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бундю́чно, нар. Высокомерно, чванно. Пішов з кімнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52.