Словник української мови (1937)/бундячитися
| ◀ бундючно | Словник української мови Б бундячитися |
бундячний ▶ |
|
Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.
| ◀ бундючно | Словник української мови Борис Грінченко Б бундячитися |
бундячний ▶ |
|
Словник української мови — Б
бундячитися
Борис Грінченко
1937
Бундя́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. Возний, — так і бундячиться, що помазався паном. Котл. НП. 387.