Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бурлацький

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурлацький
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отченаш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.