Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буртити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буртити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурти́ти, рчу́, ти́ш, гл. Сверлить, буравить. Мкр. Н. 27.