Словник української мови (1937)/валити

by Борис Грінченко

◀ валина

Словник української мови Борис Грінченко В валити

валитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Итти вперед; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 142.