Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вальниця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вальниця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вальни́ця, ці, ж. Перекладина, на которой лежат концы вала (в мельнице). Черниг. у. Мик. 480. Ум. Вальни́чка.