Словник української мови (1937)/видно

by Борис Грінченко

◀ видніти

Словник української мови Борис Грінченко В видно

виднота ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́дно, нар. = Видко. 1) Ой не видно його дому, тільки видно грушу. Мет. 6. 2) Видно, хоч голки збирай. Ном. № 592. Ум. Видне́нько, видне́сенько, ви́днечко. 3) Также: видно́. Повидимому, вероятно. Нехай дурні собі пустують; у них видно жуки у голові. Гліб.