Словник української мови (1937)/визір
◀ визівнути | Словник української мови В визір |
визірнитися ▶ |
|
Ви́зір, ру, м. 1) Вид; взгляд. Вх. Уг. 230. Употреб. в выражении: на ви́зір — на взгляд, для виду, видимости. Аби був на визір. Мнж. 186. 2) Окно. Острожск. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́зірнитися, ниться, гл. безл. Вызвездить. Визірнилося як. Херс. у.
Визнава́ти, знаю́, є́ш, сов. в. ви́знати, знаю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, разведывать, разведать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповедывать. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. I. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидетельствовать, давать показание. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327.
Визнава́тися, знаю́ся, є́шся, сов. в. ви́знатися, знаюся, єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сделаться известным. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія! МВ. II. 118.
Визна́ння, ня, с. 1) Открытие, дознание. 2) Исповедывание, признание; вероисповедание. Зачали ружни віри приставати грецам до їх визнаня православного. Гн. I. 181. 3) Сознание.
Ви́знати, ся. См. Визнавати, ся.
Визнаття́, тя́, с. = Визнання. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його визнаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. I. 102).
Визнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́значити, чу, чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 64.
Визнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. ви́значитися, чуся, чишся, гл. Обозначаться, обозначиться, определяться, определиться, отличаться, выделяться, выдаваться.
Ви́значити, ся. См. Визначати, ся.
Визна́чувати, чую, єш, гл. = Визначати. Визначує дорогу блискавицям. К. Іов. 60.
Ви́зол, лу, м. Осадок золы после бучения. Уман. II. 246.
Ви́золити, лю, лиш, гл. Выбучить. Аф. 328.
Ви́золитися, люся, лишся, гл. Выбучиться. На̀те й мої штани, — нехай визоляться. Ном. № 6432.
Ви́золотити. См. Визолочувати.
Визоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́золотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Якби в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.