Словник української мови (1937)/виряджати

by Борис Грінченко

◀ вирушити

Словник української мови Борис Грінченко В виряджати

виряджатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́рядити, джу, диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряджала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Цар виряджає військо на війну.