Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/відволати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
відволати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відвола́ти, ла́ю, єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется в выраж.: Біду́ відвола́ти. Избавиться от беды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можна одволать. Греб. 339. Відвола́ти или відвола́ти від сме́рті. Спасти от смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволали Трохима діда. Шевч. Він мене од смерті одволав. Рудч. Ск. I. 128.