Словник української мови (1937)/відволати
| ◀ відвойовувати | Словник української мови В відволати |
відволікати ▶ |
|
Відвола́ти, ла́ю, єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется в выраж.: Біду́ відвола́ти. Избавиться от беды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можна одволать. Греб. 339. Відвола́ти или відвола́ти від сме́рті. Спасти от смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволали Трохима діда. Шевч. Він мене од смерті одволав. Рудч. Ск. I. 128.