Словник української мови (1937)/відряджати
| ◀ відрубувати | Словник української мови В відряджати |
відряджатися ▶ |
|
Відряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. відряди́ти, джу́, диш, гл. = Виряджати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.