Словник української мови (1937)/гонитися

by Борис Грінченко

◀ гонити

Словник української мови Борис Грінченко Г гонитися

гониця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) = Гнатися 1 и 2. Щось за парень за волом гонився. Мкр. Н. 47. 2) — з ким. Гнать что. Паші нема, — уже він гонився з телятами на горо́ди. Змиев. у. 3) Иметь случку. Kolb. I. 65. 4) — з ро́зумом. Размышлять, раздумывать. Він ся з розумом гонит, що́ робити. Вх. Зн. 11.