Словник української мови (1937)/гречи
| ◀ гречечка | Словник української мови Г гречи |
гречизна ▶ |
|
Гре́чи, нар. = Грече. Маркев. 104.
Гречи́зна, ни, ж. Греческий язык, литература. Не дарма в Віттемберзі ти гречизни жував. К. ЦН. 172.
Гречи́на, ни, ж. Одно зерно гречи. Візьми… три гречини і посади. Грин. II. 329. Ум. Гречи́нка. Грин. I. 212.
Гречи́сько, ка, с. = Гречківка. Вх. Зн. 12.
Гречи́ще, ща, с. = Гречківка.
Гре́чка, ки, ж. 1) Греча, гречиха растение. Вродила йому така гречка, що на все поле. Рудч. Ск. II. 207. Греча зерно. Розсипав гречку. Мн. Гре́чки. Посевы гречихи. Та й гречки гарні цей год. 2) Раст.: а) — ди́ка, польова́. Capsella bursa pastoris. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 114; б) —ди́ка. Rumex acetosa. Вх. Пч. I. 12. 3) Коричневые крапинки по белой лошади. Коненя мале, сухе, та таке пархате, що аж гречкою усипане. Рудч. Ск. II. 175. 4) Неха́й бу́де гре́чка. Пусть будет по-твоему. Нехай буде гречка, аби не суперечка. Ном. № 4965. 5) Скака́ти у гре́чку. Нарушать супружескую верность. 6) Перегна́ти через гре́чку. Задать трепку. Ном. № 3632. Сим. VIII. Ум. Гре́чечка. Грин. III. 54.
Гречкі́вка, ки, ж. Поле, на котором растет или росла греча. Вас. 196.
Гречкі́в'я, в'я, с. = Гречківка. Вас. 196. На гречків'ї жито посіяв. Волч. у.
Гречкосі́й, сі́я, м. 1) Сеющий гречу. 2) Хлебопашец, земледелец. Ізнову шкуру дерете з братів, незрячих гречкосіїв. Шевч. 3) Насек. Anisoplia. Галиц. Вх. Пч. II. 26.
Гре́чний, а, е. Учтивый, любезный, милый. Бувай же здоров, гречний молодче, гречний молодче, Іване-хлопче! Чуб. III. 283. Убирайся, виряджайся, гречна панно, з нами. Гол. IV. 348.
Гре́чність, ності, ж. Учтивость, любезность.
Гре́чно, нар. Учтиво, любезно, мило.
Гречу́х, ха́, м. Насек. Anisoplia fruticola. Вх. Пч. I. 5. См. Гречкосій 3.
Гречу́шка, ки, ж. (Чаще мн. Гречу́шки.) Блинчик из гречневой муки.
Гриб, ба́, м. 1) Гриб. Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб. Ном. 7615. Щасливому по гриби ходити. Ном. 2) Белый гриб. Лохв. у. Ум. Грибо́к, грибочок.
Гри́бно́, нар. Обильно на грибы. Коли грибно, так і хлібно. Н. посл.
Грибови́ще, ща, с. Место, где растут грибы. ЕЗ. V. 167.
Грибо́к, бка́, м. Ум. от гриб.
Грибо́чок, чка, м. Ум. от гриб.
Гри́ва, ви, ж. 1) Грива. Стоїть кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. I. 104. 2) Переносно: большие волосы. Ухопив за чесну гриву. Ном. № 3992. 3) Кучка травы, не захваченная при косьбе косою. Ном. № 10185. 4) = Гривка 2. Им. 179. Ум. Гри́вка, гри́вонька, гри́вочка. Грин. III. 677, 518.
Грива́к, ка́, м. Сизый голубь, вяхирь, Columba palumbus. Вх. Пч. II. 9.
Грива́нь, ня́, м. 1) Конь, имеющий большую гриву. 2) Переносно: длинноволосый человек.
Грива́стий, а, е = Гриватий. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними. К. МБ. XI. 143.
Грива́тий, а, е. Длинногривый. Кінь гриватий. 2) Переносно: длинноволосый.
Грива́ч, ча́, м. 1) = Гривань. 2) Дикий голубь.
Гри́веник, ка, м. Гривенник, монета в 10 коп.
Гри́венний, а, е. Трехкопеечный (от гривня). Роздавала гривенні свічечки і все з зеленого воску. Кв.
Гри́венька, ки, ж. Ум. от гривня.
Гри́вий, а, е = Гливий. Кінь гривий. Федьк. I. 7.
Гри́вина, ни, ж. Узкая полоса травы, оставляемая на сенокосе в виде межи. Мнж. 178.
Гри́виця, ці, ж. = Грива 3. Драг. 243.
Гри́вичка, ки, ж. Бордюр у цветочной клумбы, сделанный из дерну. Кінчали в садку ту гривичку, що біля грядочок, обкидати дерном. Новомоск. у.
Гри́вка, ки, ж. 1) Ум. от Грива. 2) Одно полотнище плахти от талии