Словник української мови (1937)/дзинчати

by Борис Грінченко

◀ дзиндзоокий

Словник української мови Борис Грінченко Д дзинчати

дзирчати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзинча́ти, чу́, чи́ш, гл. = 1) Дзижчати. 2) = Бряжчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. II. 61.