Словник української мови (1937)/дивниця
| ◀ дивний | Словник української мови Д дивниця |
дивно ▶ |
|
Дивни́ця, ці, ж. Удивление. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
| ◀ дивний | Словник української мови Борис Грінченко Д дивниця |
дивно ▶ |
|
Словник української мови — Д
дивниця
Борис Грінченко
1937
Дивни́ця, ці, ж. Удивление. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.