Словник української мови (1937)/дивно

by Борис Грінченко

◀ дивниця

Словник української мови Борис Грінченко Д дивно

диво ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́вно, нар. Удивительно, странно. Дивно мені та чудно. Якось так дивно ся називає. Каменец. у. Ди́вно здава́тися. Казаться странным, удивительным. Дивно тільки здалось йому, що Черевань про те ані гадки. К. ЧР. 103. Ум. Дивне́нько.