Словник української мови (1937)/дичок

by Борис Грінченко

◀ дичко

Словник української мови Борис Грінченко Д дичок

дишель ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дичо́к, чка́, м. 1) = Дичка. 2) Залетевший из чужого пчельника и собранный в улей рой пчел. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.