Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довбти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довбти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Довбти́, бу́, бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе. Ном. № 9770.