Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/докандибити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
докандибити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доканди́бити, блю, биш, гл. Дотянуть до известного времени, скупо пользуясь чем. Чи стане, чи не стане нам хліба докандибити? Змиев. у.