Словник української мови (1937)/доправлятися

by Борис Грінченко

◀ доправляти

Словник української мови Борис Грінченко Д доправлятися

доправуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доправля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Требовать, добиваться. Свого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9033. 2) — за що. Требовать уплаты. Стахова жінка доправляється за курчата. НВолын. у.