Словник української мови (1937)/досвітчанка
| ◀ досвітчанин | Словник української мови Д досвітчанка |
досиджувати ▶ |
|
Досвітча́нка, ки, ж. Девушка, ходящая на до́світки. Торішньої зими аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночі пішли ми з підотаманчим досвіток розганять, але на досвітках було тільки чотири дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.