Словник української мови (1937)/доскональний
Зовнішній вигляд
◀ досконалість | Словник української мови Д доскональний |
доскороджувати ▶ |
|
Доскона́льний, а, е = Досконалий 2. Звісно, той там у школах, потім у війську, хазяїна досконального нема. Сим. 217.