Словник української мови (1937)/доїжджати

by Борис Грінченко

◀ доїдливий

Словник української мови Борис Грінченко Д доїжджати

доїжний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доїжджа́ти, жджа́ю, єш, гл. = Доїздити. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Панотець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.