Словник української мови (1937)/друк
| ◀ друзяка | Словник української мови Д друк |
друкар ▶ |
|
I. Друк, ку, м. Печать, печатание. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до іншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр. 1.
II. Друк, ка, дручо́к, чка́, м. = Дрюк, дрючок. Бив, бив, та ще й друк кинув. Ном. № 4023. Вирубав дручка та й подає чортові в яму, щоб його… витягти. Рудч. I. 57. Ум. Дручя́га.