Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дубник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дубник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубни́к, ка́, м. 1) = Дубняк. 2) Чан для дубления кож. Вас. 157. Ум. Дубничо́к. Мет. 196.