Словник української мови (1937)/дукар

by Борис Грінченко

◀ дука

Словник української мови Борис Грінченко Д дукар

дукат ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дука́р, ря́, м. Богач. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.