Старі хати Харькова/Хата по Заїківській вул. ч. 39

Матеріал з Вікіджерел
Хата по Заіківській вул. під ч. 39.[1]

належить Хомиченку, котрий здає її мешканцям. Вона дуже занехаяна — обмазка облупилася, надвірня стіна сіней похилилась на двір і підперта підпіркою; стіни кімнати зовсім розібрані; покрівля над сіньми та кімнатою завалилася; частина кроков попадала на стелю, а деяких і зовсім немає. В лівій половині хати ще живуть, права-ж — пустка і тут піч напів-розвалена, над піччю в кутку дірка (бо зруб розійшовся), димарь похилився на хату; під його вагою сволок переломився так, що довелось підперти його дрючками (перед тим він був уже підпертий стовпом).

Встановити, коли й ким (майстер) вона була збудована, не пощастило. Так само не пощастило вияснити пізнійшу історію хати (добудови, перебудови). Можна лише зазначити, що на будову хати у двір було вжито дерево з якоїсь старійшої хати, бо один з брусів у зрубі — помережаний різьбленою лиштвою — раніш був підстрішним. Зруби обох половин не повязані з сіньми та кімнатою, а поставлені впритул (се з'явище ми помічаємо майже на всіх хатах в Харькові), а через те трудно вирішити, чи були всі зруби виведені зразу й поставлені впритул лише через те, що не було відповідної довжини дерева на всю довжину хати, чи маємо тут справу з пізнійшими добудовами та перебудовами.

Хата — чотирьохкамерна: дві хати, кімната та сіни. Північним причілком виходить вона на вулицю, чолом орієнтована на схід. Стіни в обох хатах рублені з брусів та пластин у замок з невеликим остатком, коло 2,50 м. заввишки. Обидва зруби стоять на стоянах. Надвірня сінешна стіна та переборка між кімнатою виведені з пластин (лежма) забраних у шукли. Як були зложені надвірні стіни кімнати, не знаємо, бо від них лишились лише рівчаки в землі. Підлога всюди земляна. Стеля в обох хатах наслана з дощок по сволоку (0,18✕0,21 м.); сволоки лежать на причілкових та порогових стінах. В сінях стелі не бѵло; в кімнаті, судячи по гніздам, були три сволоки — один середній і два бокових. Вкрито хату соломою, без острішків, на чотирі схили; сніпки клались колосками вниз. Стріха винесена перед стіною з причілку (од вулиці) на 1,00 м. і піддержується сволоком та виступаючими кінцями верхніх вінців зрубу, поверх котрих вподовш причілку покладено помережаний лиштвою підстрішний брус. Випуски ощепин і край сволока оброблені різьбою. З останніх боків напуск стріхи (0,50—0,45 м.) піддержується кінцями кроков. Причілкові крокви (на обох причілках) закріплені під кутом в 51—52° до стелі, останні пари кроков сполучені під простим кутом при вершині й під 45° до стелі. Крокви, бантини й лати зроблені з кругляків. Призьба од вулиці — з двох дошок (товщ. — 0,03 м.) забраних в шулки, набита землею і зверху вкрита такою ж дошкою. З чола призьба зберіглась лише при хаті у двір — в одну дошку; останні части стін — без призьби. Зовні хата обмазана по рештовці глиною і зверху побілена крейдою, з середини мазана просто по дереву і теж побілена. Раніш стіни синилися (крейда з синькою). Вікон в кожній хаті по четверо — двоє на чоло та двоє з причілку. Вікна невеликі й прорізані низько (0,60—0,50 м. від підлоги). Всі вікна з одинарними віконицями (тепер однієї не стає), Дверей (одинарних) всього четверо; всі відчинялись в сіни. Двері в хати (з середини) і надвірні (з окола) пофарбовані олійною вохрою, останні-ж — нефарбовані. Огрівалася будівля трьома варистими печами. В хаті на вулицю комин печі з виступом обложено полив'яними розписними кахлями (біле тло, квітки — зелене з синім). Піч в кімнаті зовсім розвалена. Бички на горищі одним краєм лежать на порогових стінах, а другим — на кругляках — положених на чільну й напільну стіни.


В попередний, названій в передмові, нашій роботі, присвяченій Харьківському міщанському будівництву ми вже вказували на те, що хата по Єлисаветинському пр. під ч. 35 по стилю дуже нагадує хату по Заїківській вул. ч. 39. Подібність ся виявляється в ряді пунктів. Наша будівля, як ми вже вище зазначали, переділена на чотирі камери. Обидві хати однакові по розмірам і в плані суть не що инше, як чотирьохкутники дуже близькі до квадрату. Віддалення між ними, заповнене сіньми та кімнатою, рівне внутрішній коротшій стороні зрубу хати; отже, схема плану дає три квадрати, витягнуті по одній осі. В нашій хаті ся схема змодіфікована в той спосіб, що середній квадрат продовжується за линію напільної стіни так, що загальна довжина сіней з кімнатою стає рівною половині внутрішньої довжини всієї будови. Переходячи до перекроїв, помічаємо, що вишина зрубу=1/2 довжини причілкової стіни. Вишина кістяка покрівлі (без соломи)=вишині стін. Двері дають відношення вишини до ширини 2:1, а вікна 3:2, при чому вишина зрубу, поділена на три рівні части, точно опреділює і місце для прорубки і вишину вікна. Вишиною вікна відміряється й віддалення вікон від кутків зрубу. Зруби обох хат, як тої, що виходить причілком на вулицю, так і тої, що дивиться причілком у двір, звужуються до гори. Нахил стін в середину хоч і не всюди однаковий (хата вся перекосилася), але ясно виявлений; він хитається від 0,01 до 0,05 м. Залом покрівлі з причілків взято з таким розрахунком, що з середини вулиці (ширина її тут досягає 20 м.) в ракурсі вишина покрівлі=вишині стін. Се все разом взяте вже не дає права розглядати хату по Єлисаветинському провулку, як унікум; після сього вона стає представником певної групи памяток нашого світського будівництва.


——————

  1. Обміряна й описана в 1920 р.; після того скоро була розібрана. Див. табл. І—III, рис. 1—6.

Таб.*І.

1. Хата по Заїківській вул., ч. 39, в Харькові.


2.

Таб. ІІ.

3.
4.

Таб. ІІІ.

5.


6.