можна сподіватись добра. Не дивож, що і сістема військового порядкування, підготовлена довголітнім і не меньш руйнуючим добробут і економічне життя країни порядкуваннєм феодальної бюрократії, довела Росію в решті решт до повного фінансового банкроцтва. І раніш ще уряд примушений був звертатись до внутрішніх і внішніх позичок, як до єдиного засобу задоволення потреб фіску, при умові повної руїни народнього хозяйства, яка (руїна) природно виникала із неможливости для капіталістичного господарства развиватись в рамках бюрократично—абсолютичної монархії. Тепер же, коли вибухла революція і в своєму руйнуючому процесі захопила всі сторони державного життя, позичкова тенденція уряду зросла аd mахіmum. Революція спинила цілком розвій господарства, вона дезорганізувала господарське життя країни, спричинилась до підупаду торговлі, промисловатости; провадження сільского господарства стало теж абсолютно неможливим, і, таким робом, всі житьові корні державною фіску опинились в критичному становищі, поставивши перед урядом прокляте питання про нові фінансові джерела як для підтримування державного господарства так і спеціяльно для задавлення революції. Отже потреба нових позичок за кордоном стала для уряду питанням життя і смерти. Та коли раніш урядові щастило їх робити, то тепер, після того, як революція захитала всі підвалини його панування, умови позичок стали не так лехкими і зустріли за кордоном цілу силу перешкод: % на позичені гроші підвищувались, обовязки що до виплату позичок і тіх услуг, які уряд, в подяку за позички, мусив робити для закордонної буржуазії, збільшувались і ускладнялись. Під час побіди революції і обезсилення уряду всі заходи останнього заключити нові позички розбивались об мур недовірря чужоземних банкирів і всю свою розлютовану енергію він звертав на те, аби задушити революцію і формальним заспокоєнням країни повернути назад довірря закордону. Останніми часами, після часового приборкання революції, вчинити се урядові пощастило. Фінансова буржуазія Європи, що рахується лише з фактом грубої сили і переслідує свої егоістичні цілі, зважилась піти проти інтересів населення Росії і відкрила новий кредит запеклому ворогові останнього. Правда, вона дуже скористала з критичного становища уряда, примусила його приняти позичку на зневажаючих умовах, виговорила собі силу привілеїв; але, як би там не було, факт залишається фактом, і ми маємо нову величезну позичку в 843²/4 міл. руб., з яких доведеться одержати лише 660 мил., бо виплат за неї уряд за перший рік обовязався покрити з цієїж таки суми. Та, не дивлячись на величезні разміри нової позички, ії всеж не вистарчить для операцій уряду навіть на пів року, бо на ці гроші він до початку 1907 р. мусить покрити дефиціт 1905 року—180.000,000 руб., дефиціт 1906 року—481.ООО,ООО руб. і виплатити тк. зв. «короткосрочні» обовязки на суму 150.000,000 руб. Що буде далі робити уряд, коли політична сітуація, утворена ним, буде перебувати в такому становищі, як тепер, і коли, з другого боку пригадати, що умовою позички поставлено не робити нової за кордоном аж в продовж двох років - всі ці питання находять своє розвязання въ неминучім банкроцтві країни і в неминучости зміни самої сітуації.
