трібуєте, то держіть собі його, алеж і самі собі його удержуйте!
Парох: А, Господи! І ми малиби зівсім зістати на ласці і примхах хлопства? Та це вже, нетим, нетим,… смерть!!!
Масненький: Ба, але це ще залежне від цього, чи хлопня не узнасть даного священика, розуміється зі своєї хлопської точки погляду, — (застерігаюся й перед другим, що так скажу, богохульством) — деруном?
Парох: Га, це справді удар страшний! Дерун, нетим, дерун, нетим! А колиж у нього не дерун, нетим? Заберуть „errectionem”, не дадуть „congruam sustentationem”, нетим, нетим,… А з чогож прожити, чим діточок виедукувати, як свій духовний чин достойно репрезентувати на всяких рецепціях, соборчиках, празниках, нетим? Справжнє „міра преставленіє”, справжнє „антихристове пришествіє”. Ай, ай, ай! (Бігає по кімнаті): Але не заріжуть, нетим?
Масненький: Гм, гм,… можливо, що ні, хоч ручити не можна. Гм, гм, гм… Треба делікатно з ними, впр. от. сов-ку, треба берігтися, на кожне словечко вважати. Я тільки осміляюся дораджувати, впр. отче совітнику!
Парох: (Бігає по кімнаті) Ой, ой, ой, нетим! Ото часів діждалися! А я все своє „упованіє” покладав на могутню польську армію, а вона, ця армія, ось яку штучку виштрихнула, нетим!… Ой, ой, ой! Ой, ой, ой! А ви пане, гм, гм, гм, нетим, якісь бачу відважніщі. Я вже просто з глуздів зсуваюся, нетим, а ви собі нічого, нетим. Сидите собі пресупокійно, нетим, гейби нічого, нетим… Га, що, як кажете?… Нічого не кажете, нетим? Гей, пане, пане, гм, гм, нетим, та чому ви їх ніщо не лякаєтеся, питаю я вас, нетим? Га, що, як? Ой, Господи! „Помни, е, е, е, нетим, молящогося Тебі протоіерея Онуфрія й усю кротость єго!”
Масненький: Ось тут ще смію зважитися доки-
