(Бережани — Петербург!) вони готові"[1], — писав автор у вступній частині в квітні 1907 року. Саме у зв'язку із виходом цієї праці С. Томашівський пише два листи до В. І. Ламанського, що їх подаємо нище (див. документи).
У час підготовки до конгресу і участі у збірнику Томашівський жив у Бережанах, працював професором гімназії. На його адресу надходять часті листівки від Михайла Грушевського, який опікувався своїм учнем і під час його навчання у Львівському університеті, і під час спільної праці у НТШ (розходження почалися значно пізніше). Грушевський надсилає петербурзьку адресу Ламанського, турбується, чи відправив С.Томашівський працю до збірника, дає поради: "Ламанський відписав, що прислані статті дав до друкарні й питає чи буде правка. Отже, ще час трохи. Скінчите, то пришліть, або просто від себе вишліть до нього, те ліпше"[2].
Серед таких обставин були написані листи С. Томашівського до Петербурга. Сподіваюсь, що публікація їх стане штрихом до відновлення портрету "найвижначнішого історика галицької землі", як назвав Томашівського українознавець, науковець, публіцист Ілько Борщак[3], і дещо відкриє із львівсько-петербурзьких наукових зв'язків початку XX століття.
(Раніше березня 1905 р., Бережани)
Рівночасно з сим листом посилаю на адресу Академії мою "Етнографічну карту Угорської Руси" для "Сборника статей по славяноведению". Роблю се так пізно тому, що зразу мала се бути спільна праця моя й В. Гнатюка, але опісля вся спала на мене. Я старався статі не розтягати широко і дав тільки те, що мав за доконечне. З тієї самої причини прошу, щоб 2 частину ("Перегляд громад") печатано, скільки можна, дрібним письмом.
Я рад би мати одну коректу, а як се тяжко, то хоч коректу карт — боюся похибок.
Заголовок і пояснення до карт можна дати і в російській (русскій) мові, інше мабуть непотрібно. Остаточно не моє діло в тому…
Прийміть, Вповажаний Добродію, заяву мого глибокого поважання до Вас.
С.Томашівський. Бережани (Галичина)
