Ми багато говорили про Крим, про Північний Кавказ — довгими вечорами на його квартирі в П'ятигорську, в будиночку друзів у Нальчику, під час багатогодинних прогулянок по Нальчику, Долинську, П'ятигорську (він завжди крокував бадьоро і швидко, практично не втомлюючись), автобусних поїздок у Підельбрусся (в Терскол) чи у Верхню Балкарію. Всі ці розмови, записи про них, як і сотні сторінок листів, списаних дрібним стислим почерком, — ще треба осмислити. Мені приємно усвідомлювати, що я зміг посприяти друкуванню праць В. Й. Філоненка у київських (“Архіви України”) і варшавських (“Rocznik Orientalistyczny”) журналах. Спільно написана рецензія у бакинській “Советской тюркологии” стала проявом наукової співпраці. Під сумним і гірким враженням повідомлення про відхід Віктора Йосиповича в кращий світ я написав некролог, призначений для американської та французької наукової преси, який так і не був (зі зовсім незрозумілих для мене причин) опублікований. Ось цей текст.
30 вересня 1977 р. у П'ятигорську на Північному Кавказі помер Нестор радянських сходознавців, видатний український тюрколог і славіст професор Віктор Йосипович Філоненко.
В. Й. Філоненко прожив довге і не зовсім звичайне життя. Його ім'я — ім'я мовознавця й етнографа-практика — записане великими літерами в багатьох галузях сходознавства. Народився він у Тулі 1 грудня (19 листопада за старим стилем) 1884 р. в українській селянській сім'ї, що емігрувала на заробітки з околиць Черкас до Росії. Дід В. Й. Філоненка чумакував у Степовій Україні, в Криму — пам'ять про саме таке своє походження і професію предків учений проніс через усе життя.
В. Й. Філоненко був типовим представником “старої школи” у сходознавстві. Закінчив він два факультети — східний (арабсько-персько- турецько-татарське відділення) й історико-філологічний (слов'янсько- російське відділення) Петербурзького університету. Його вчителями були такі величини в науці, як В. Бартольд, В. Меліоранський, В. Смірнов, О. Шахматов, І. Бодуек-де-Куртене. В. Й. Філоненко готувався — і його готували — до дипломатичної кар'єри, але раптом щось змінилось і 1908 р. він несподівано опинився в Уфі. Б 1908–1915 pp. займався там педагогічною та науковою роботою, вивчаючи мову й етнографію башкирів, марійців і удмуртів. З 1911 р. почав друкувати свої наукові дослідження.
Наступні двадцять років (1915–1935) В. Й. Філоненко провів у Криму, куди прибув на посаду викладача Сімферопольської гімназії і татарської вчительської семінарії (в ній він викладав, між іншим, кримськотатарську мову). З 1921 р. він — приват-доцент кафедри перської мови та літератури Кримського університету (пізніше —
