были похожими на эти презрѣнныя и жалкіе творенія, такъ же какъ и всѣ малороссійскія старинныя и коренныя фамиліи“. Чудовий портрет, і в йому так легко пізнати й зараз багатьох із тих, хто іменем Гоголя воює проти українства, пишучи на його „ябеди“ та доноси, або згорда та зпишна дорікаючи „узостью“. І багато власних рис пізнали б ці „жалкіе творенія“, перечитуючи твори Гоголя, як би здатні були розуміти і серцем відчути прочитане. Але цього не дано їм…
Не любов і пошану до великого письменника виявляють вони, вихваляючи в йому як-раз те, що стало причиною його особистої і громадської трагедії, що його талант перевело на порожнє моралізаторство й позбавило світ великих творів. Вони уславляють знаряддя муки, якої зазнав Гоголь, — то знаряддя, що не було б його, як би великий письменник з більшою свідомістю дивився на свою працю, як би він знав, „яка душа у його“, і як би не зрікався тієї душі, що дала йому все, що його Гоголем зробило. Беручи приклад з близької до нас релігійної сфери, скажемо, що не перед Христом-мучеником за людскість падають вони навколішки, а перед хрестом, на якому той мученик віддав свою стражденну душу; не людині, а шибениці вони храми ставлять і ганебному знаряддю нелюдської кари скла-
