Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/24

МОЇ КОЛОМИЙКИ

 

ЦИКЛ ПЕРШИЙ. ПІД ЯРМОМ

Львів, 1919—Київ, 1920

 

Коломийки мої любі, що з вами подію?
Хіба піду в чисте поле і там вас розвію.
І як буде добра доля, я вас позбираю,
А як буде лиха доля, я вас занехаю.

Народна коломийка

I

Ой і лиха ж таки доля спіткала Галичину!
Ой леле, лишенько-лихо!
Підкралося зрадливо, тихо —
І враз опанувало.
Не солодко було й в старовину,
Але так ще не бувало ніколи:
Люди, прибиті, голі,
Безскаржно зносять тягар ярма
Й тортури диби.
Забули о волі,
І хліба —
Хліба нема.
— Ой чи не доволі співати?
Чи не час вже і вас,
Коломийки, забуть, занехати?